A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Чопська дитяча музична школа
Чопської міської ради Закарпатської області

Короткі історичні відомості про Чопську дитячу музичну школу

 

    Чопська ДМШ була створена, як базовий районний  мистецький навчальний заклад, в 1968 році, на базі діючої філії Ужгородської ДМШ ім. П.І.Чайковського.

    Основним завданням школи стало створення умов для всебічного професійного розвитку і навчання обдарованих дітей Ужгородського району; збереження багатонаціональної культурної спадщини нашого краю; створення передумов для формування мережі  початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів в  Ужгородському районі. Також, відкриття музичної школи мало сприяти розвитку естетичного виховання дітей, створенню аматорських колективів та пропаганді музичного мистецтва у районі.

  За період 1968-2003 роки було створено дев'ять філій, які по мірі їх зміцнення,   з точки зору матеріально-технічного стану,    кадрового забезпечення, росту контингенту учнів, набували самостійності, перетворюючись на окремі навчальні заклади. Так на території Ужгородського та Берегівського районів утворилися нині діючі школи мистецтв: 1970 р. – Середнянська ДШМ, під керівництвом п. Симочко З.З.; 1978р. – Тарновецька ДШМ під керівництвом п. Вірага Ю.Ю. на базі філії Паладь Комарові; 1981 р. - Батевська ДШМ під керівництвом п. Ороса М.С. на базі філії ст. Вузлове; 1999 р. – Малодоброньська ДШМ, під керівництвом п. Гіді В.Й.

 З отриманням міста Чоп статусу міста обласного підпорядкування у 2003-2005 р.р. заклад Чопської ДМШ був переданий із підпорядкування відділу культури і туризму Ужгородської РДА  до Управління освіти, культури, молоді і спорту Чопської міської ради, а музичні класи в селах Червоне, Саловка, Есень, Соломоново, Струмківка, Свобода залишилися за  районними школами мистецтв. 

Таким чином, виконання одного з головних завдань нашого закладу, а саме -  сприяння у створенні в Ужгородському районі мережі початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів,  було виконано.

  Засновником і керівником, який очолював школу до 1990 року, був Гомічко Павло Ігоревич - ветеран праці, ветеран Великої вітчизняної війни, керівник відомого на весь Радянський Союз оркестру Гуцульських народних інструментів будинку культури Рахівського лісокомбінату, який 1963році отримав першу премію на Всесоюзному конкурсі творчих колективів СРСР, і записав музику до художнього кінофільму  режисера І. Каравайчука «Царі» на студії Ленфільм. Керівник ансамблю „Тиса” (50-ті роки), колишній засновник та  директор Рахівської  і Ясинянської ДМШ,  керівник хору Чопського локомотивного депо та самодіяльного хору „Перемога” с. Велика Добронь  (70-ті роки).

 

З 1990-1994 рр. директором Чопської ДМШ був Павло Павлович  Гомічко.  Як колишній випускник школи та досвідчений музикант, він вніс свій помірний вклад для подальшого встановлення та розвитку музичного мистецтва в місті Чоп. Сьогодні він є керівником музичного відділення Загоньської ЗОШ (Угорщина) та викладачем синтезатора  і музично-теоретичних дисциплін. Учні Павла Павловича  перемагають на чисельних міжнародних конкурсах, фестивалях і         продовжують свою мистецьку діяльність.

 

     З 1995-2009 рр. директором Чопської ДМШ був Гайналій  Андрій Васильович – ветеран праці, викладач-методист, член національної Ліги українських композиторів–аматорів Закарпаття, колишній директор Перечинської, Углянської, Середнянської  ДШМ, керівник хору ветеранів м. Чоп,  співавтор численних збірок присвячених вивченню фольклору Закарпаття. Як досвідчений керівник багато уваги приділяв  молодим викладачам, сприяв їх професійному становленню, як музикантів.     

  

 

В період з 1968-1999 р.  в школі працював завучем  Мильбавер Войтех Олександрович – викладач скрипки, талановитий музикант і здібний організатор.

          Протягом багатьох років творчо-адміністративний тандем  цих керівників сформував чисельні традиції школи, напрацював напрямки розвитку школи, як початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу на багато років вперед.

  Навчальним  закладом було закладено міцне підґрунтя для формування молодих спеціалістів в галузі мистецтва. Багато відомих діячів культури, викладачів, музикантів є випускниками нашого закладу, або розпочинали свою педагогічну кар’єру на теренах Чопської дитячої музичної школи.  Серед них такі як: Петро Мага, Вікторія Рацюк, Ференц Бернат, Вікторія Фролова, Лівія Комар, Василь Гіді, Чілла Сікора – Бернат, Роман та Богдан Терещуки, Жужанна Надь-Фекете, Кристина Мільбавер та багато інших.

Одним із пріоритетних напрямків в роботі школи стало колективне музикування. В школі працювали такі колективи: викладацькі та учнівські оркестри народних інструментів; учнівський духовий оркестр; ансамбль баяністів; ансамбль народних інструментів; учнівський хор школи; вокальний ансамбль викладачів; багато ансамблів малих форм. Не одне свято в місті Чоп не проходило без участі цих колективів, завдяки чому  формувалися світогляд та музичні смаки  містян.

       Мильбавер М.С.: «Не зря прожита жизнь!»Протягом років склався хороший морально-психологічний клімат у колективі. Школа завжди славилася  дружніми, доброзичливими стосунками між працівниками, толерантним ставленням до представників різних націй, релігійних конфесій, політичних і соціальних поглядів. 

 В Чопе с 1967 года начали проводиться музыкальные занятия, но  Чоп еще был филиалом Ужгородской ДМШ. Занятия проводились по классу баяна Якубович и Мосейчук В.М.; по классу духовых инструментов Гисем И.И.; по классу фортепіано Кестембаум М. и по класу сольфеджіо Крайкина Ю.И. С сентября 1968 года  руководством директора Гомичко П.И. была основана самостоятельная музыкальная школа, педагогический коллектив расширился, с этого года начали в школе работать Мильбавер В.А. – учитель скрипки, Мильбавер М.С. – преподователь фортепиано,Гисем И.И. – преподаватель духовых инструментов. Условия работы были очень туговатые , занятия проходили в двух помещениях бывшего горсовета. Учеников было не много, так что педагоги передавали друг другу классы. Одними из первых учеников были: Роштош Эржика, Шквара Оля,  Роман Илона, Матли Жужанна, Гиди Василий.

Через год, в 1969 году школе выделили здание нынешней музшколы, но в очень  печальном состоянии! С каждым годом школа пополнялась новыми кадрами, амбициозными коллегами - Корниенко Н.П., Беняк М.З., Фодором В.С., Рощаховским Б.М., Кедебцом В.П., Дубровской Я.В., Штамборской К.И., Балаж Н.В., Шпигуном Б.А. ) и общини усилиями, многочисленными субботниками из трехкомнатного домика  сделали,  с помощью коридора, 9 рабочих классов (и ныне существующих!), правда центрального отопления не было, были в классах кафельные печки, а в кабинете зауча печка «Перемога». Эти совместные дружные субботники очень сплотили коллектив,  ведь все старались ради себя и учеников школы, ради лучших условий работы.

Все больше и больше детишек стало приходить к нам в школу,  мы стали базовой школой Ужгородского района, педагогический коллектив тоже стал расширяться: Коложвари Лена, Гажлинская Ондика, Ендрик Гобика, Сатмари Кларика, Федьо Виола, Ванца Нора, Варга Жужа, Онуфер Нора, Познар Катя, Фекете Ержика, Жамбаева Таня, Айзлер, Вишневская Людмила, Кузьма Вера, Базель Рита, Гасич Аня, Фекете Мария, Свитлик Наташа, Федурця  Таня, Чупаева Наташа, Бойко Таня, Боршош Володя, семья Тымчиков, Гедеон Агица, Флинько Наталия, Притула Корнелия, Сани Петро, Павленко Вика, Федосеева Люда, Катона Оника, Мангеина Таня, Матий Оксана  - прекрасные педагоги, которые принесли немало славы нашей школе и воспитали плеяду прекрасних музыкантов, тем самым  еще больше укрепив авторитет школы в области.

 С 80- х годов завязалась тесная связь пианистов Чопской ДМШ с музыкальным училищем,  а конкретнее с Енсен Габриеллой Павловной. Она курировала нашу школу, регулярно приезжала на академические концерты, технические зачеты к профгруппам,  где были очень высокие требования. Духовикам часто приходил на помощь Томич Степан Карлович, который  всегда находил среди наших учеников талантливых парней и удачно помогал направить их на профессиональную стезю. Наличие сильного, сплоченного педагогического коллектива, поддержка со стороны администрации и музыкального училища, наличие плеяды хороших учеников привело к тому, что Чопская школа из года в год стала выпускать прекрасных молодых музыкантов, а  жизнь показала, что все они стали достойными продолжателями  хороших  традиций Чопской  школы. Теперь они успешно продолжают начатое нами дело, и не только в стенах родной школы, а далеко за пределами Закарпатья  - в Украине, России, Венгрии,  Словакии, Польше, Голландии.

        Да,  я еще не писала о Загоньской музыкальной школе, благодаря которой  для многих наших педагогов открылась дорога в Венгрию, а я -  с 1988 года стала проводить в Чопе в клубе Рождественские концерты «Тихая ночь». Помню ту неповторимую волшебную атмосферу,  которая потрясла нас и  группу учеников, выступавших на совмесном дружественном концерте 25 декабря 1987 года  в городе - побратиме Загонь, именно там у меня зародилась идея, что у нас тоже будет такое! Нелегко было совмещать подготовку учеников к экзаменам, организацию семейного  рождественского праздника с многочисленными репетициями  хора девочек из венгерской школы к городскому концерту «Тихая ночь». Дружеские отношения,  зародившиеся тогда между всеми учасниками концерта помнятся и сохраняются по сегодняшний день…  

       Ты знаешь Марина, пишу, пишу, и не вериться, что это правда, что это случилось со мной  и с моими милыми друзьями, коллегами. Наверное, в таких случаях говорят фразу «Не зря прожита жизнь». Ведь когда слушаю великолепных учеников Дорики, когда вижу энтузиазм и прекрасные результаты Верочки, материнскую любовь к ученикам Евы и Андреи, когда слушаю игру Кристины, как отличного концертмейстера, когда вижу твои   организаторские способности  и т.д., то кажется, не зря отдала 49 лет жизни воспитанию музыкантов.

       (письмо-воспоминание к ученице, 2014 г.)

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора